Антологія - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

думка помилкова, тому що святий Павло в другому посланні до солунян у главі 2 називає антихриста людиною: «Відкриється людина беззаконня, син погибелі».

Над усіма цими думками є одне правдиве, що антихрист народиться не від законного шлюбу, а від блудної жінки. Істинна ж людина, Христос, народилася від Пречистої Діви. Антихрист же народиться навпаки від гидкої жінки, що вдаватиме дівицю.

Так говорять отці святі, зокрема святий Іполит, папа римський. А святий Дамаскин у книзі четвертій, у главі 27 каже так: «Не сам диявол буде людиною, а людина народиться з блуду і чинитиме волю сатани. Бог же, провидець, вбачаючи беззаконня його майбутньої сваволі, допустить вселитися в нього дияволу». Народившись із блуду, «виховається таємно, і раптово повстане, і звеличиться, і воцарствує».

Народиться ж антихрист у Вавилоні, місті великому.

Про оманливі антихристові чудеса

Про оманливі антихристові чудеса сам Христос Спаситель наш вістить у святого Матфея в главі 24, говорячи: «Дадуть знамення великі і чудеса, аби тільки обдурити, якщо можна, то й обраних». «Дадуть», – сказав у множині через те, що не тільки антихрист, але і служителі його дадуть оманливі чудеса. Так само каже і святий Павло в другому посланні до солунян у главі другій: «Його ж пришестя (себто антихристове) є за діянням своїм сатанинське, у всякій силі і знаменнях, і оманливих чудесах, і у всяких лестощах, і неправді».

Святий Златоуст у бесіді четвертій говорить так: «У всякій силі, знаменнях і оманливих чудесах, себто всяку він покаже силу, ані в чому не справжню, а в усьому облудну».

І так само в апокаліпсисі в главі тринадцятій пишеться: «І сотворить чудеса великі, і вогонь, що сходить з небес на землю перед людьми, сотворить заради знамень, що були дані йому».

По цих Божественних писаннях говорять учителі, що антихрист буде великим чарівником, і волхвом, і дияволом, який у ньому буде перебувати з юности.

Про ім'я антихриста і його написання

В антихриста багато імен, писання називають його «людиною беззаконня, сином погибелі».

У другому розділі другого послання до солунян він називається змієм, у 49 главі Буття називають його «беззаконним, лжепророком, лжехристом, мерзенністю запустіння, звіром, сатаною таін.».

Але все це загальні імена, вони можуть бути застосовані не тільки до справжнього антихриста, але і до його предтеч. Більш того, усякого грішника, що не покаявся, можна назвати людиною беззаконня і сином погибелі. Тому тут розглядається питання не про загальне ім'я, а про ім'я власне антихриста.

Яке ім'я властиве антихристу? Святий Іоанн в апокаліпсисі у главі 13 про ім'я антихриста говорить так: «Хто має розум, той нехай рахує число звіра, бо число це людське; число його шістсот шістдесят шість».

Тут криється таємниця, читачу благочестивий, котра багатьма високими умами була випробувана, але дотепер до кінця не розгадана. Одне ми повинні запам'ятати, що ім'я це буде грецьке, тому що апокаліпсис був написаний Іоанном Богословом грецькою мовою.

Через те я дивуюся шаленству окремих неуків і невігласів, які хочуть у нашій слов'янській мові знайти таке ім'я, що відповідало б звіриному числу 666.

Погляньте на різні тлумачення апокаліптичної таємниці і переконайтеся, що усі шукають саме грецького імені, яке б відповідало звіриному числу 666: Латеінос, розуміючи під цим іменем Папу; Теітан, що означає сонце; Лампетіс, тобто пресвітлий; Онікітіс, тобто переможець; Какое Одігос – лихий ватаг; Маометіс – Магомет; Антемос – ворог і т. д.

Подивися, читачу благочестивий, яке розходження імен, і то самих грецьких, котрі усі обчислюються звіриним числом 666. То як же можливо впізнати істинне?

Більшість припускає, що ім'я йому буде саме Антемос, бо означає супротивника Христового. Інші ж твердять, що це число знаменує не ім'я, а час пришестя і вбивства антихриста. Ще інші, що цим числом 666 знаменується троякий гріх диявольський, який прагне здійснитися в антихристі, тому що число «шість» не досягає «семи», і у ньому є супокій і блаженство, це число розумної істоти, через гріх відірваної від супокою і блаженства.

Диявол же здійснив троякий гріх або один потроїв.

Перший гріх, коли согрішив і сам собі нашкодив, і тоді число шість виповнилося. Другий – коли вчинив шкоду першій людині, на гріх навернувши, і тоді до шести шістдесят приєдналося. Третій – коли через антихриста усьому світу буде шкодити, тоді до шістдесяти шести додасть шістсот.

Інші всупереч цьому говорять, що число «шість» досконале, бо за шість днів Господь створив цей світ, шістдесят – ще досконаліше число, а шістсот – найдосконаліше. Тут виразно дається зрозуміти, що антихрист має стільки досконалости, скільки має сам Бог. Але що про це говорити: «Не терпить таємниця випробування». Усі вчителі, світила церковні визнають, що ім'я антихриста знають досить неточно. Бо не ісповідимі шляхи Господні і не випробувані долі його.

Юзеф Максиміліян Оссолінський

(1748–1826)

Визначний колекціонер, науковець, просвітитель і історик. Народився у м. Воля-Мелецька (Польща), з 1772 жив у Галичині (з 1793 – у Вищі). У 1817р. заснував Товариство приятелів наук ім. Оссолінських (так званий «Оссолінеум»), яке стало фундаментом для теперішньої наукової бібліотеки хм. В. Стефаника у Львові. Автор історико-літературних праць, перекладів з латини. У 1794 р. написав книгу «Баденські вечори. Сто оповідань про страхи», яку було видано 1852 р.

(Оповідання подаються в перекладі з польської за редакцією укладача антології.)

Не тішся, не їж і не спи, бо диявол примчить і вхопить

Колись, біля витоків Чорного Дунайця[18] мешкав на фільварку такий собі Лічигріш, підтоптаний дідусь, знаний більше з того прізвиська, набутого від сусідів, аніж з імення хресного і шляхетського. Отож, збувши частку віку то при господі, то в суді, а передовсім гендлюючи кониками, дещицю золотих був поназбирував – і так умів до них взятися, що кожен гріш приводив йому синів і дочок, ба, ще й онуків і правнуків. Кожного Різдва згортав Лічигріш своїх стригунчиків, похухував на них, а там випускав у світ із батьківським благословенням: плодіться, мовляв, і примножуйтесь!

Ще замолоду, коли хвацько покручував вуса, вже тоді ніхто